Ну що ж, привіт… Зустрілися з роками.


Ну що ж, привіт… Зустрілися з роками.
Минуло п’ять, чи, може, тільки два?
Колись грішила пізніми дзвінками,
Тепер ти поряд – не знайду слова.

Усі не ті. Вдивляюся сумними
В твої веселі. І крізь пальці час…
Здається, вічність ми були чужими.
І пусто так. Давно немає нас.

Є ти і я, між нами інші люди
І ціла прірва вічного жалю.
Вдихну тебе. Вдихну на повні груди!
Насмілюся… І змовчу, що люблю.

Аліна Заверткіна


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


1 + = дев'ять