Ну що ж ти дивишся? Чи думаєш боюсь?


Ну що ж ти дивишся? Чи думаєш боюсь?
Гадаєш, що тікати зараз буду?
Що ж маєш ти на думці? Нову Русь?
Чи вбити мене як без правди й суду?

А дійсно, що ти маєш в голові,
Окрім, звичайно, путинських завітів?
З’явились в тебе нові друзі й вороги,
Примарна доля у спалахах софітів.

І ти для себе впевнений герой,
Тому що вбив одного вже укропа.
Та дивно, оскільки воїн той
Кричав у смерті час не про Європу.

Його останнім словом було: «Слава…»
Не встиг промовити він: «Україні».
Сказав ти це за нього машинально,
Прикрив рукою рот й подумав: «Дивно…

Я ж інший вже, я ж не українець.
Махав на площі триколором я.
Одразу після того, як злочинець
Втікав в обійми любого Кремля.

А ще до того я з відкритим ротом
Дивився на лицарів Майдану…
А зараз що? Чому не з тим народом?
Чому воюю зараз за оману?»

Тому що вірив клятим обіцянкам;
Гадав, що буде краще у Росії;
Згадав часи «совка», слово «слов’янка»
Й пішов у бій задля Царя-месії.

Ну що? Чий погляд тут страшний?
Ну що? Хто скоро переможе?
Твоя земля – по інший бік стіни.
Ні Цар, ні ти здолати нас не зможе.


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


п'ять − = 3