Отак живеш…у світі протиріч:


Отак живеш…у світі протиріч:
такий,як всі – щодня вдягаєш маску,
і лиш коли на груди ляже ніч –
ти душу відкорковуєш,мов пляшку.

В один стакан наллєш чого б хотів,
у інший – те,що зветься словом “мушу”,
і не збагнеш – чи так воно в житті,
чи ти давно пропив вже свОю душу.

Бо наче вільний…Ні – як в клітці птах,
де твОї крила – то твоє прокляття.
Бо наче щирий…Ні,бо щирість – знак,
що ти готовий до свого розп”яття.

Тому й вбачаєш святість в тишині,
ти хочеш тиші – щоб ніде нікого,
щоб на її холоднім полотні
хоча б на мить торкнутися до Бога.

Бо знаєш,що дійде до краю ніч
і відлетить в свою,незнану казку.
А ти,як зАвжди,в світі протиріч
вдягатимеш під ранок кляту маску…

Автор: Надя Ковалюк


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


вісім + 7 =