Пам’яті Небесної сотні…


Пам’яті Небесної сотні…

Колись я приїду до Києва з сином…
Колись… Як цвістимуть каштани…
Під небом пройдемось високим і синім,
Пройдемось ошатним Майданом…

Торкнуся, припавши на мить на коліно,
Гладкого, новенького бруку…
– Він все ще гарячий! Це так неймовірно!
Давай! Приклади свою руку…

– То сонце нагріло! – і в сина усмішці
Шукатиму трохи розради…
– Ні сину, не сонце… На цьому ось місці
Горіли колись барикади…

Людей, що піднялись на ці барикади,
Ніщо не могло подолати!
Ніякої сили не було у влади,
Лиш страх, брудні гроші і ґрати…

І люди боролись… І найсміливіші
Дивилися снайперу в дуло…
І лилася кров… Але найголовніше, –
Війни в Україні не було!

Ось там можна їх імена прочитати,
Я всіх називати не стану…
– А що там? Чому стільки квітів там, тату?
– Це стелла Героїв Майдану…

– Цікаво… Навіщо туди позносили
Ці шини від автомобілів?
– Це замість вінків… Це тепер ніби символ,
Це знаки, для всіх зрозумілі…

Мій син помовчить і спитає останнє:
(Мов вітром холодним подуло!)
– Я все розумію… Одне лиш питання:
Чому тебе з ними не було?…

23.02.14р.
Автор: Corvin


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


9 + = п'ятнадцять