піду розсипатись ромашками


піду розсипатись ромашками
на поля розділені,
помежовані борознами,
затерті
глибокими канавами-римами
артерій зірваних,
поривами помережані,
по руках розпатланого літа
татуюваннями дешевими
залишені,
ще трохи і зовсім збліднуть.

розкинусь ромашками в сухотрав ́ї,
тиша простигне трепетом
билинок спалених, клекотом
жаб і шепотом
муз із волоссям розплетеним,
вгорі буде бачитись синім,
минуле видінням розтане
і мене з ним
не стане.

Христина Єлісєєва


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


п'ять − 1 =