півстонети


півстонети

64
Мене ніхто з-за обрію не кличе,
ніхто мені не пише нівідкіль.
Усе буденно й просто. І зазвичай
ці літні дні спокійні і тривкі.

І тільки голос кожної неділі
мене вертає в місто на Поділлі,
і я, як зачарований, іду
туди, де ти без мене не сумуєш,
не плачеш, не голосиш, не німуєш,
і не мене чекаєш – на біду.

67
З приходом ночі гусне власний морок.
У хтивім місті – тисячі спокус.
Я перейду по дну це людне море
лиш завдяки твоєму маяку.

Знайомий берег лишиться позаду
і я смиренно втілю Божий задум –
на цей вогонь безбоязно іти.
Щоб на світанку вкотре зрозуміти,
що в цьому місті кожен вже примітив,–
мене вночі рятуєш тільки ти.

72
Три ліхтарі якраз навпроти вікон,
як три зорі, ведуть мене крізь ніч.
Міських небес важке досвітнє віко
з приходом ранку важчає мені.

Сучасний Гамлет – мати чи не мати…
І небеса до вечора тримати,
а ввечері лишитись сам на сам
із віршем у будинку-домовині,
де ми із ним нічого вже не винні
ні людям, ні собі, ні небесам.


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


− чотири = 4