Присвята моїм одногрупникам..


Присвята моїм одногрупникам..

Ти позичив у мене ручку,
Фіолетову, трохи покусану.
Ти писав нею усю пару,

Мов своєю, не жаліючи пасти.
І коли викладач розказував,
Що ми вміти і знати мусимо.
Ти напевно, тоді вже знав,
Що захочеш її украсти.

Я ,мабуть, з своєї терплячості,
Не казав тобі цього тижнями.
Все чекав що ти здогадаєшся,
Навернешся на праведний шлях.
Та до тебе слова, лагідні,
Однозначно були би лишніми,
Бо ручка, мною покусана,
Не буде в моїх руках.

І плювати мені, що це дріб’язок,
Плід китайського розуму хворого.
Я тоді її з сумки назавжди,
Від серця свого відривав.
І плювати мені, що списана,
І вартує вона не дорого.
Й що колись, я її позичивши.
Одногрупнику теж не віддав.

Автор: Andrew Kravchuk


Східна поезія

  • Я шукаю своє ребро… Я шукаю своє ребро…Матерюсь, Випиваю…То сміюсь,То ридаю,Навіть інколи творю добро,Навіть інколи щось відчуваю…Розтворившись у […]
  • Зупинка. Пасажири. Що миті, Зупинка. Пасажири. Що миті,Гублюся у своїм плейлисті.Навкруг всі помиті, побриті.Але лише ззовні чисті.Пил. Свист. Перегони,На […]
  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

1 коментар для “Присвята моїм одногрупникам..”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


5 + = вісім