Привіт. Я трирічна дівчинка, якій відірвало ногу в Маріуполі,


Привіт. Я трирічна дівчинка, якій відірвало ногу в Маріуполі,
Коли ми з мамою їхали серед білого дня машиною.
Я вперше в житті побула у вогненному куполі.
А зараз під наркозом, і ще не знаю, що матусю убило міною.
Моє ім’я навіть не називають в новинах,
Я сирота, та цього я не знаю все ще,
А цікаво, чи байдуже обстріляній Україні,
Що моє тільцé вже на кілька відсотків легше?

Привіт. Я двадцятиоднорічний український солдат.
І, на відміну від тебе, маленька дівчинко, мене вже немає.
Я став жертвою однієї з бандитських гранат.
І не менше, ніж ти, знаю, що залізо вбиває.
Ти знаєш, маленька дівчинко, мене поховали під постріли,
Не під ті, якими поранило твій Маріуполь чи ще чиєсь Щастя,
Над моєю труною стріляли друзі у небо. І злостились,
Що ще не один, такий, як я, мусить впасти.

Привіт. Я покинутий і зруйнований Донецький аеропорт,
і ще, здається, ховаю в собі живу матерію.
Я двісті сорок два дні дещо нагадував тенісний корт,
Двобічними спалахами. Втім… це кривава містерія…
Я, скільки міг, тримався своїм бетоном.
І ховав “кіборгів” у своїх темних підвалах.
Назвіть тепер мене зруйнованим Вавилоном.
Чи байдуже, як назвіть… Мене ця війна здолала.

Привіт. Я Маріуполь. Я Щастя. Я – Піски. Je Suis Volnovaha.
Я марш миру. Я Дебальцеве. Я – спалений сад.
Я Луганськ. Я Донецьк. Я убога зруйнована хата.
Я Стаханов. Я – Красний луч. І потрощений виноград.
Я Іловайський котел. Я волонтер. Я Вуглегірськ.
Я Макіївка. Я заплакана мати. І я – НЕ ЗАГИНУ!
Я Горлівка. Я Ізварове. Я степ і ліс.
Я переможу. Панове, Я – УКРАЇНА.

Наталя-Вікторія Білоровська


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


два + = 11