Про те, як тоді не хотілось жити


Про те, як тоді не хотілось жити
Знає лиш дикий фантомний біль.
Про ті щоденні попадання у ціль,
І те, як хотілось в жилетку понити.
Та ти ж маєш силу, геть не слабка.
Дарма, що вже помилково – жінкою.
Наплюй на те, що сусіди за стінкою.
Що бабки на лаві – усім не така.
Зберися, ганчірка, знаю, ти можеш.
Бути вчителем, дурепою, копом,
Можеш пішки – усю Європу.
Зберися, дурна, що поробиш.
Пігулки закинь і дістань спідницю,
Яскраві вуста – хай вважають гулящою.
Хай називають тупою, пропащою.
Вперед, мала. Голову вище.
…………………………………………………….
Про те, як тоді не хотілось жити
Знає лиш той, в кого очі зелені.
І серце – у п’ятки. Від нього до мене
Було сотні весен й велике літо.
……………………………………………
Жити.
Я хочу жити.

Автор: АкваМарин


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


1 − один =