Пробач за чужу тишу й пустоту.


Пробач за чужу тишу й пустоту.
Пробач за сказане, написане, неждане.
Будь певен-я вже не прийду,
У сни твої на березі світання.

Бо бачить Бог, як мучиться душа.
І обертом ідуть світи довкола.
В той час, коли прийшла весна
У очі глянь і не кажи ні слова.

Бо слово ранить змучені думки.
В твоїх очах, мабуть і є пів світу.
І час іде, не спинює ходи.
А теплий вітер ніжно сльози витре.

Я хочу бути подихом весни.
Теплом безмежним душу зігрівати.
Прийди ще раз, прошу, у мої сни.
Та знай, що я буду чекати.

Автор: Тетяна Андрусишин


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


сім + = 12