Роки пропливають,


Роки пропливають,
старіють батьки,
I діти давно вже дорослі.
Десь там на полицях –
забуті казки.
I вітер самотній в колоссі.

В батьківському домі
тиша,
Бо там не лунає сміх.
На дверях старенька
афіша,
Запрошує в гості усіх.

Батьку і матері сумно,
Набрид одноразовий чай.
У домі сьогодні
безшумно.
Хоч молодість вимикай.

Чекають шановних гостей,
Надії не полишають.
Не видно дорослих дітей,
Додому не поспішають.

Шануйте стареньку маму,
Цілуйте їй втомлені руки.
Життя наше схоже на
драму,
Ще вистачить в ньому
розлуки.

© Мiша Бараков


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


− два = 0