Щодня втрачаємо людей,


Щодня втрачаємо людей,
Щодня знаходимо героїв,
Під виклики гучних ідей,
Під вироки чужих набоїв.

Втрачаємо себе весь час,
І знов збираємо по крихті.
Ми там живі, де вірять в нас,
Де не плетуть валютні віхті.

Ми сильні там, де ми народ.
Ми там народ, де ми єдині
Де річка, хата, огород…
І душі навпіл неділимі.

Тож не діли на двоє нас,
Тримаймось міцніше мою руку.
Шоб в скидах політичних мас
Не втратити здорову думку.

Автор: Ольга Шевченко


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


3 + два =