Скупе повітря б’ється крізь вікно.


Скупе повітря б’ється крізь вікно.
Холодна постіль. І думки про тебе.
І душу не зігріє те вино,
Яке лиш відкорковане для себе.

І спогади п’янкими пелюстками
Закружать голову, думками ні про що,
Осушать берегів моїх причали,
Змалюють кольори рум’яних щок.

І крізь завісу бачу блиск очей,
До болі рідних, весело-нещасних.
От скільки ще недоспаних ночей
Мені чекати поцілунків вчасних…

Чи то скупе повітря не дає дихнути,
Чи сльози душать, в темряві мене.
Я тільки можу у очах тонути,

У тих очах, що серце не мине…

Автор: Діана Паляничка


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


один + 6 =