Сповідь невідомого солдата…


Сповідь невідомого солдата…

Моє ім’я лишиться невідомим,
Я вже його і сам не пам’ятаю
Далеко я похований від дому,
Від рідного душі моєї краю.

Там мирно у селі я жив з батьками,
Вони такі ще, Боже, молодії,
Навчався та дорослішав з роками,
Та втілював в життя найперші мрії.

Так би і жив…Та сталось так в країні,
Що ворог перейшов її кордони,
І я листом подякував родині,
Та з добровольчим вирушив загоном.

На Схід! На Схід!- гарчали вантажівки,
АТО! АТО!- якесь кумедне слово,
І зброя справжня, не якась бруківка,
А поруч «гради» били невгамовно…

Я був один із сотень, що тримали
Від ворога-сусіда оборону…
Під Іловайськом у котел попали,
І зрозуміли: тут тепер до скону.

Ніхто не йшов з біди нас рятувати,
Неначебто списали,як непотріб,
Бо ми же звичайнісінькі солдати –
Гарматне м’ясо …хоч , скидай у погріб..

Тримайтесь ,хлопці! – все що пам’ятаю,
Закінчувалась їжа і набої…
Колись прийти вам стане час до раю,
Я запитаю, хто нас «здав» без бою..

Я у воріт чекатиму хоч вічність,
Бо що мені лишилось ,як чекати…
Ви Богу надаватимете звітність
Про невідомих, без імен ,солдатів…

Я всім бажаю жити в щасті й мирі,
Свободу та братерство цінувати,
Бо не здолають й найлютіші звірі,
Того, хто йде за правду воювати.

Того, хто вчасно йде своїм на поміч,
Забувши про чини і про погони,
Мене нема..та я із вами поруч..
Хоч вже навік лишуся невідомим…

Автор: Лєгостаєва Людмила


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


8 − шість =