“та ніщо, не вічне”, а життя – тим більше,


“та ніщо, не вічне”, а життя – тим більше,
не дає спокою тисячне – чому?
хто сказати може – краще там чи гірше?
і за що так рано кличе Бог до сну?

хто в серцях мільйонів – не помре ніколи,
закарбує пам’ять образ у душі,
зажурилось небо, розтеклося болем,
злий зимовий ранок запросив “дощі”.

спочивай із миром, що від нас залежить?
не дано те знати – коли прОб’є – ЧАС,
відійшов назавжди, перейшов за межу,
та думки про тебе житимуть в віках.

© Яна Цикнева


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


+ один = 5