ти малював мене


ти малював мене
малював, як сотні своїх картин
пензликом тихо черкав розпашілі долоні
так вітер цілує хвилі морської води
так хмари затримують сонце
що горить у тривкому полоні

і фрески говорять
і гучно шумлять магістралі
розвінчаний часом, лунає наглухо мотив
коли фарб стає менше
й бракує якогось півграма
сміливо іди, туди, де раніш не ходив

під твоїм конвоєм
лишились розмиті шматки
що тримають у собі сліди розпашілого воску
ти збирай мене тихо,
як опалі осінні листки
і знову малюй, так ніжно і просто.

Автор: Martlet


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


− один = 2