Ти мене запроси на каву.


Ти мене запроси на каву.
Завари, як люблю, з молоком.
Я для тебе тоді ласкава,
Коли й ти до мене з теплом.

І до чашки напою міцного
Поклади на тарілку дарунок
(Який був би із “тіста” смачного) –
Сто обіймів й один поцілунок.

І давай перетворимо вечір
На своїх почуттів міні-війни:
Ти мої завоюєш плечі,
Сто цілунків й одні обійми.

Я до тебе не пила кави.
І не плела набік коси.
Щоб вночі не гуляли мляво,
Ти на каву мене запроси.

©Ірина ПАЛАМАРЧУК


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


1 + дев'ять =