Ти – моє помаранчево- іспанське майбутнє,


Ти – моє помаранчево- іспанське майбутнє,
встелене гіркою корицею та кісточками з вишні,
коли любиш так бездогано…
Чуєш?
Небеса розуміють – грішиш.

Мене зваблює твоя надмірна серйозність,
навіть якщо від неї часами у роті гіркотА.
Вже зовсім не кортить солодощів.
Знаєш?
Коли ніг торкається твоя рука.

І не потрібно гучних слів,
Не обіцяй мені океани та обручку від Тіффані,
Лише теплу ковдру…
Відчуваєш?
Та кохання, про яке часто запитую.

Твоя постійна інтрига ніколи мені не зрадить,
Залишиться завжди дратувати мою свідомість.
Коли матово так секрет
Кажеш…
Мені стає нереально солодко.

Завжди дивишся прямо у вічі,
Говорячи найжаданіші у світі слова…
І якби кохання мало усмішку
Бачиш?
Вона б неодмінно була твоя.

Автор: Ніколенко Олена


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


один + = 5