ти наче грушка медового золота


ти наче грушка медового золота
лиш надкуси – і проллється сік
в’язну мов джміль у твоєму солоді
зміг би – утік би
не зміг
не втік

ти веретеном намотуєш нерви
вени артерії вовну і шовк
ниті – мов вірші оці безперервні
вмів би – замовк би
не вмію
не вмовк

ти наче жало безумного бога –
жити на вістрі “тут-і-тепер”
я не просив же нічого такого
встиг би – помер би
не встиг
не вмер


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


− 8 = один