ти не мусиш мене розуміти


ти не мусиш мене розуміти
я не мушу тебе сприймати
надто різні у нас магніти
надто різні координати

паралельність реалій гостра
нереальність любові люта
і усе крім одного непросто –
ми з тобою звичайні люди

теплокровні смертні істоти
і нащадки якогось ноя
і не мушу я знати хто ти
і не мусиш ти знати хто я

в нас взаємний нестримний спротив
в нас взаємний і дикий подив
та єднає найлегший дотик
і ріднить найніжніший подих
ірреальність втрачає силу
і реальність лиш там де ми
розгортаємо наші крила
залишаючись просто людьми

Автор: Юрій Іздрик


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


+ 8 = п'ятнадцять