то хто тепер для тебе я? колишня?


то хто тепер для тебе я? колишня?
чому ж ім’я моє стискає скроні?
чому забув як з іншими не вийшло,
а від думок про нас тремтять долоні?

я не чужа. можливо, трохи інша,
хоч в серці також все на світі вмерло,
обривки пам’яті нанизую на вірші,
лікуюся брехнею, що вже стерла.

і сум в очах помножать циферблати,
бо з кожним днем стає нестерпно гірше
але тобі не варто про це знати,
хто я тобі? знайома. і не більше.

тобі дарують губ солодких ніжність,
чому ж ті губи стали надгіркими?
найбільша радість – хай ніщо – та з рідним,
найбільша мука – все, але не з тими.

© Яна Цикнева.


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


шість − 2 =