Ця чарка пожовтіла від вина.


Ця чарка пожовтіла від вина.
Вина, яке я п’ю сама під вечір.
Це я колись тоді була дурна,
А зараз зрозуміла інші речі.

Я не чекаю обіцянок і надій,
Не вірю в казку, не шукаю дива.
Життя – раптовість, просто збіг подій.
І, знаєш, я в реальності щаслива.

Не бачу марев, не живу у небесах.
Я і без крил навчилася літати.
Жага до мрій вже не горить в моїх очах,
Бо я умію тим, що є, палати.

Для мене є сьогодні і тепер,
Немає завтра, потім, іншим разом.
Я не будую в голові своїй химер
Про те, що буде: є – радій одразу !

З усього вибираю лиш реальне.
Біжу з полону нейздісненних мрій.
І все, що маю – те одне “наявне”
Із тисяч згублених людських надій …

©Анастасія Д.


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


+ дев'ять = 15