у кімнаті двадцятеро людей


у кімнаті двадцятеро людей
а я хочу розмовляти з тобою.

знаю: десь у якомусь місті
двоє близнюків граючись і міняючись
іменами та одягом саме у цю мить
прокидаються в переляці
і не пригадують хто з них хто
якась французка родом із
польщі
досліджуючи для себе
як далеко може зайти пам*ять
від учора не знає
що зі сказаного нею
стосується минулого
що – майбутнього
старий актор десь у чехії
так захопився роллю
що насправді помер від компоту
(здається малинового)
випитого під час репетиції

у кімнаті двадцятеро людей
а я верзу всі ці нісенітниці
тільки аби ніхто не помітив
що весь час думаю про тебе

Іван Непокора


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


3 + сім =