У тиші…


У тиші…
Стояла тиша,мов у тій безодні
Лиш серце стукало й тривожило її…
Ми- наче люди ті підводні
Стояли тихо,і без слів одні.
Ми зустрічались поглядом невпинно
І не торкалися ногами до землі.
І чомусь здавалося це дивним,
Що може бути так у тишині.
Ми втратили реальність з-під контролю
Й жили в своїх придуманих світах
Жили без сліз,неправди й болю,
Тримаючи все небо у руках.
Знімали зорі й кидали додолу
Топтали ряст без бід і без тривог…
Ми перейшли з тобою життя поле
І залишилися у вічності удвох….


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


7 − = чотири