В душі не залишилось сил


В душі не залишилось сил
Постійні проблеми, турботи,
Та поруч, улюблений син
І доня в колисці навпроти,
Здається втомилася я
Від тої бурхливості світу
Але коли поруч сім’я,
Усміхнені, радісні діти
Здається я все перейду,
Всі труднощі я подолаю,
Бо їх дуже сильно люблю
Без них, ніби світу немає,
Буває тривожно в душі
Коли їх торкнеться хвороба,
Всю біль би забрала собі
Щоб тільки в них було все добре,
Я очі в ночі не зімкну,
В молитвах до Бога молюся,
Щоб він оберіг всю сім’ю
Бо ж я за них дуже боюся,
Люблю їх, безмежно люблю
І вірю, що все в нас складеться
Я все, що потрібно зроблю,
Хай тільки їм, сонце сміється…

Автор: Марія Скочиліс


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


дев'ять − 6 =