Вдихнула світ задумлива сосна,


Вдихнула світ задумлива сосна,
Земля ковтає вмить гірку отруту,
Прийшла сумна, пригнічена весна,
І стала в колію смертельного маршруту.

Вже чути крики слави завершальні,
Йде білий дим з ворожої печі,
Ковальський стук і промені дзеркальні ,
Весна кує безпрограшні мечі.

Лишилась віра, віра у життя,
Лякає жах спотворених реалій,
Вже не потрібно нам фальшиве каяття,
Лиш тільки кара для обдовбаних баталій.

За безцінь люди душу продають,
Вступають в діалог з брехливим братом,
На стіл самі собі завжди плюють,
Керуючись ворожим компроматом.

Весняний смак горілої землі,
Із неба полились весняні гради,
Не повернулися додому журавлі,
Відчули з далечіні запах зради.

Замість людей нещасні муляжі,
Бурхливий сплеск спланованих пародій,
За спинами поховані ножі,
Знов творить зло невидимий добродій.

Ось чути дзвін весняної роси,
Вона змиває з нас буденні штампи,
Десь чути гавкіт – то ворожі пси,
Погас вогонь загарбницької лампи.

© Сарабун Любомир


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


− 2 = шість