Весна… а вітер обриває цвіт,


Весна… а вітер обриває цвіт,
Шматує серце, сповнює відчаєм :
Бабуся не виходить до воріт,
Ріднесенька мене не зустрічає.

Шершаві ручки, вічні мозолі –
Де мій притулок, оберіг дитячий ?
Як смакувались Ваші киселі !
Пашіли пиріжечки на столі,
І борщик на плиті чекав гарячий !

Любили сісти Ви коло вікна –
Читали і онуків виглядали.
Бабуся наша все на світі зна –
Ми так пишались ! І порад питали.

На долю Вашу холодів і зим
Ой, випало багато ! Тільки ясним
Ви Сонечком були, Ви гріли дім !
Та, раптом тихо, непомітно згасли…

Як стане милою без Вас планета ?
Чи так до кого в світі пригорнуся ?
Всміхається рідненька лиш з портрета –
Бабусенька, бабунечка, бабуся…

© Оксана Осовська


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


5 − = один