Вічна пам’ять.


Вічна пам’ять.
Остання музика заграла
закінчився останній же куплет,
сьогодні вдосвіта й за рання
загинув вірний нам поет.

Він нам любов до світу,
й бажання жити дарував,
та жаль, що у так раннім віку
прим’ятий у металі помирав.

Він нам країну будував
і не на сцені, а із звичайними людьми.
Він на майдані, впевнено стояв
там де були, я і ти.

Та ось і день настав
мелодія у жилах догорає
музику, що весь світ впізнав
із нами відтепер немає.

Автор: Тичкус Ігор


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


9 − шість =