Волосся Ваше, мамо, посивіле,


Волосся Ваше, мамо, посивіле,
Для мене завжди буде золотим.
Обличчя Ваше, мамо, постаріле,
Для мене завжди буде молодим.

А ваші руки, мамо, ваші руки
Натруджені, поморщені, худі…
Нехай мої зігріють поцілунки
Подайте ж руку, мамо… Як тоді –

Так хочу щоб Ви, мамо, пригадали –
Ходили ми у сад, до черешЕнь,
І відра повні ягід назбирали…
(Я ж був малий і пхав їх до кишень).

Не думайте, матусю, не забуду
Я Вашу ласку, Ваших всіх повчань…
Як лікували Ви мою простуду,
А ще від нерозділених кохань…

А Ваші очі… в них я зазираю,
Такі веселі завжди, осяйні,
У них, я знаю, мамо, добре знаю,
Живе любов присвячена мені.

А Ваші квіти, мамо, Ваші квіти
Ростуть на клумбах, гарно так цвітуть.
А Ваші діти, мамо, Ваші діти
Онуків поливати їх ведуть.

А Ваше небо, мамо, Ваше небо
Захмарилось чомусь, і ллють дощі…
А нащо, мамо, нас синів ще треба?
Розго̀ню хмари вітром із душі.

© Роман Хованець


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


чотири + 9 =