Вона любить ходити босоніж і спати на животі,


Вона любить ходити босоніж і спати на животі,
щоби краще чути, як нафта рухається під землею,
як народжуються дерева в темряві й пустоті
і вода, підіймаючись, перетікає просто під нею.

Вона знає в цьому місті адреси всіх прохідних дворів
і маршрути квартирних злодіїв між підвалами та дахами,
вона вміє ловити повітряних зміїв і дирижаблі без якорів
з вуличними вартовими й повітряними пастухами.

І кожен підліток хотів би впіймати її за плече,
знаючи, що вона все одно не втече,
ловлячи лише рештки її тепла,
не вірячи, що вона справді тут щойно була.

І кожен убивця проводжає її крізь пітьму,
з надією, що вона буде снитись йому,
з певністю, що вона забуде його ім’я,
не розуміючи, ким їй насправді доводжусь я.

Тому що вона любить гріти долоні в сховах чужих кишень,
і знає кожного контролера в нічних трамваях,
і вітається з ними щоразу для того лишень,
аби порушити їхню самотність, що до ранку триває.

Адже кожен загублений контролер,
прикутий до власних страхів, мов до галер,
роздає безнадійно квитки, дивиться у вікно –
де вона, ця пасажирка, якій все одно,

на якій зупинці сходити у пітьму,
за яку нещасну любов жаліти себе саму,
за якими втратами шкодувати, за якими ні,
якими саме словами розповідати все це мені.

Автор: Сергій Жадан


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


− 4 = п'ять