– Вона могла би стати визначною письменницею, якби написала історію свого життя.


– Вона могла би стати визначною письменницею, якби написала історію свого життя.
– І що ж стало їй на заваді?
– Мало кому вдалось доторкнутись навіть до її тіла, як по-твоєму вона могла дозволити торкатися своєї душі. Та і єдиним, що залишилось в неї від нього були спогади – розділи їх ще з кимось і вони б перестали би бути її.
– І невже їй ніколи не хотілось виплакатись комусь, щоб стало легше?
– Поки це все було в ній – воно було захищене, воно було її, а випусти це на волю і вона залишилась би ні з чим. Вона була з тих, хто надає перевагу болючим спогадам над пустотою.

Лілія Мурга


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


сім − = 1