Вона так звикла бути самотньою,


Вона так звикла бути самотньою,
Сама собі вже поставила ґрати.
Та над цією глухою безодньою,
Їй треба хтось, хто навчив би літати.

Їй остогидло одній пити каву,
І рахувати самотнії фото.
Їй треба хтось, з ким буде цікаво
Дивитися фільми у вечір суботи.

Бо їй вже набридло жити в минувшині,
Були де і губи, і пристрасні погляди.
Їй треба такий, з ким вона була б змушена
Поринути в найновішії спогади.

Їй треба такий, що не знав ще кохання,
Щоб пізнав він його разом з нею.
І не такий, що виконував би прохання,
А такий, щоб її називав “своєю”.

Автор: Аліна Ятченко


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


8 + чотири =