Вже весна купила квиток,


Вже весна купила квиток,
І зібрала валізи потому.
Лише зробить мартіні ковток,
Й повернеться до себе додому.

Я зустріну її нічний потяг,
Подарую, мабуть, хризантеми.
Поговорим про моду і одяг,
Й перейдемо до іншої теми.

Запитає мене: “Сумувала?”
Я тихенько скажу: “Зовсім ні”
Весну я у серці тримала,
Навіть в найхолодніші дні.

І тому не писала листи,
Повір, не моя це провина.
Людині, щоб зацвісти-
Потрібна інша людина.

Автор: Олена Марчук


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


7 + = дев'ять