Я написала про розлуку у дощах,


Я написала про розлуку у дощах,
про світло – в темряві, розлогих поворотах.
Про свій короткий і безглуздий шлях,
і про пилюку на фортепіанних нотах.

Я розказала їм про зраду і любов,
і сни кричали снам на перших шпальтах.
Про ненависть, і смерть, і ржаву кров,
про небеса у кольорах базальту.

Я запитала про каміння у людей,
про рани на війні, розстріли, ешафоти,
про жах Варфоломієвих ночей,
потріпані і чорно-білі фото.

Я плакала над попелом від книг,
над мервим сином батька-наркомана,
над фразою: “Як жаль, що я не встиг”
і світом лицемірства та обману.

Я рилася у мріях ветхих днів,
в рукописах художників, поетів.
І в лабіритнах божевільних снів,
де не стріляють з рушниць і пістолетів.

Я потонула у пісках і у снігах,
у морі крові, розпусти, безнадії;
в чужих, щойно придуманих богах,
що впиваються, наче старі повії.

Я промовчала про світлу мить життя,
про день і ніч, комедію і драму,
про світ – сліпе безпомічне дитя,
що не залиже часу й болю рани.

Я прокричала про тваринний біль,
про душу смертну і про вічні муки.
Про дим дурману, ошалілий хміль
і про зими холодні липкі руки.

Я прохрипіла про загублені роки,
про почуття безглузді та жорстокі,
про фільми жахів і смішні казки,
про небеса далекі, синьоокі.

Я прожила Едем, мов дикий рай,
мов пекла жар, ангелів стоголосся.
А в епілозі лиш скупе “прощай”
а за вікном безжурно гине осінь.

Magda Marchyk


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

1 коментар для “Я написала про розлуку у дощах,”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


− один = 2