Я пишаюсь, що я – Українка!


Я пишаюсь, що я – Українка!
Що Дніпро в моїх жилах тече,
Що, в Карпатах, тоненька стежинка
До безкраїх небес приведе!

Я пишаюсь, що я – Українка!
Що мої праотці – всі герої!
І, що кожна прожита сторінка
Ожива з надзвичайних історій!

Я пишаюсь, що я – Українка!
І не змінить цього ліку час.
Я пишаюсь, що я – Українка!
Я пишаюсь, що я серед Вас!

Автор: Наталя Дибко


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


8 − = п'ять