Я тебе на війну проводжала –


Я тебе на війну проводжала –
Я тебе на війну провела…
На вокзалі солдати у потяг сідали,
Де кінцева зупинка – Війна…

Сонце лагідно в хмарах купалось,
На пероні гул, крик, метушня,
Ми й не довго з тобою прощались,
Бо згубила я десь всі потрібні слова…

Що сказати в тривожні хвилини?
І чи мають слова хоч найменшу вагу,
Коли ти розумієш, усвідомлюєш, знаєш,
Що він їде у пекло – туди, на війну!?

Це і так зрозуміло, що він має вернутись,
Це і так зрозуміло, що ти будеш чекать,
Але там… там сердита з косою гуляє,
Там снаряди і кулі швидше думки летять!

Голосити і плакати – певно що марно,
Не поможуть благання, погрози, мольби.
Він іде добровільно – вперто, тихо, спокійно,
За велінням та поликом серця й душі!

Поїзд рушив з перону, я пішла із вокзалу,
Крає серце та душу лиш думка одна:
Я тебе на війну проводжала –
Я тебе на війну провела…

07.06.2015
Світлана Пазиченко ©


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


5 − = нуль