Я знов торкаюсь твого тіла,наче вперше.


Я знов торкаюсь твого тіла,наче вперше.
Хоч знаю,що востаннє…і нехай.
Я заціловую тебе,на мить завмерши,
Наповнюю жагою через край.

Вуста вустами затуляю на пів-слові.
Я знаю,це закінчиться…нехай…
І моє тіло із твоїм в шаленій змові.
Кохай мене,хороший мій,кохай…

Я загорну тебе в красу свою жіночу,
І заведу в такий жаданий рай…
Я знову ніжністю зморити тебе хочу-
Останній раз,останню ніч…нехай…

Ми завтра знову розминемося так швидко,
Як в небі реактивні літаки.
Пірветься знову почуттів шовкова нитка,
Яку ми вже не зможем віднайти…

Остання ніч,неначе сон-пройде в моменті,
І я без тебе знову залишусь.
Як попелюшка в позолоченій кареті,
Яка перетворилась на гарбуз…

Я ще зустріну у житті таких хороших,
На щастя,або може на біду…
Я ще шукатиму колись на тебе схожих…
Хороший мій…я знаю…не знайду…

Автор: Надя Ковалюк


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


вісім + 4 =