Я зорями прикрашу нашу ніч,


Я зорями прикрашу нашу ніч,
Я запалю свічки на підвіконні.
Скажу найголовнішу в світі річ,
Лише візьму до рук твої долоні.

Ти є один – один поміж мільйонів,
Ти чуєш, я тебе обрала назавжди!
Цілую ніжно в губи, шию, скроні
Ти згодний, так? Цілунками скажи.

І я не знаю, що чекає нас колись,
Що доля нам віщує після крапок…
Мені байдуже, хочу я пройтись
Поміж абзаців і розкритих лапок.

© Оксана Лихогляд Kvito4kа


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


7 − = п'ять