Як скаче коник в сніжному завої,


Як скаче коник в сніжному завої,
крізь заметіль він б*ється напролом,
так і вона лишившись ледь живою,
невпинно бореться з всесвітнім злом.

така як є, я іншою не стану,
для вас, панове, я ніколи не змінюсь,
і мені байдуже на прірви, що між нами,
на все, що коїться я просто тихо злюсь.

ви нищите мене по краплі, так безжально,
я плачу, співчуваючи собі,
я подумки десь там, де мріють пальми,
де нам шепоче хвилями прибій.

ви всі гнилі, давайте, гнийте далі,
є мрія проспівати вам “Адьос”,
вночі вам інші сняться далі,
і зранку їх вивозить сміттєвоз

Автор: Марія Зарудна


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


9 − три =