Як важко іноді словами описати,


Як важко іноді словами описати,
що у душі моїй аж бурею мете.
Із слів, думок та мрій – зимові шати,
висять на моїх плечах багажем.

А я сама ,сама посеред цвіту
моїх лиш снів ,що сняться вже давно
і осуду людського в’ялі квіти
до моїх ніг вже падають в багно.

Цей світ пустий , тут тільки хуртовина,
тут тільки я владика, цар і раб.
Та не для цього ця погожа днина,
щоб ти шукав той недолугий скарб.

Автор: Юля Підлужна


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


9 − = два