Який ти рідний… і який чужий –


Який ти рідний… і який чужий –
боїшся навіть глянути у очі,
я ж знаю – зІйде місяць молодий
і ти завиєш, мій самотній вовче.

Очима перестрітися не бійсь –
востаннє не буває так, як вперше,
на крилах часу спогади колись
розвіються й можливо стане легше.

Ну а тепер – на двох прощальний вальс,
хоч доля обійшла нас берегами –
я спогади про тебе довгий час
ховатиму у вІршах між рядками.

Бо знаю, що ні завтра,ні колись
не повернЕться доля-кочівниця.
Хоч на коліна падай, хоч молись –
та що згоріло – те не заіскриться.

Тож не жалкуй, бо й так холодна ніч,
і дні клубком згортаються в долонях,
і час від нас тікає навсібіч,
лишаючи лиш білий сніг на скронях…

Не треба, сіроокий мій, не вий!
Ти краще все забудь… Яка немилість,
що в цім житті лиш місяць молодий –
єдине спільне, що у нас лишилось…

(с) Надя Ковалюк


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


8 + один =