Її зустріли заводи,


Її зустріли заводи,
місто металургів та одного генсеку,
заводи були під чарами вроди,
все місто у квітні отримало спеку
Вона цілувала, так м’яко і ніжно
все місто дивилось на її білосніжні
емоції,
весною,
у квітні,
у місті костелів,та церков столітніх
вона відчувала себе комфортно.
Зелені очі сканували проспекти
світогляд про місто був змінен істотно.
Одразу з’явились глобальні проекти
про весну,
про квітень,
про об’єкт поцілунків
який натякнув на можливі стосунки,
який намагався схопити парфум
її шкіри, що схожа на шляхетний велюр,
який танцював під звуки сопіння
коли вона спала,під свічок мерехтіння
що все навкруги робило магічним,
у ніч коли дзвони заграли велично
з тих самих церков,що віщали про свято.
Легкий свіжий запах квітучої м’яти,
доносився з клумб і місцевих дворів.
Він,невтомно продовжував її обіймати
Від себе пускати ніяк не хотів.

Гриміли колеса японських вагонів,
лиш залишились номери телефонів
і два абоненти,з пташками в думках
та свіжі мозолі на ніжних руках.

Автор: Владислав Маліцький


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


+ 6 = одинадцять