З війни


З війни

А друзі до мене частіше приходять у сни:
Сашко і Максим, і Дімон, і усміхнений Толік,
Хіба я забуду колись про страхіття війни?
Про бій наш останній в росі іловайського поля?…

За вікнами ж осінь…а клени без вижовклих грив,
І лікар статечний щоранку буває в палаті.
Він рідко всміхається, якось мені говорив:
– Тримайся, герою, тобі – все життя воювати.

У плетиві крапельниць ледь усміхнуся-таки
(як добре, що мамця далеко й не відає тому).
Слабке в неї серце, а в мене… немає руки.
Та мамці ж важливо, що я – повернуся додому.

А болі фантомні, і поряд скрегоче сусід.
Сестричка в халаті – маленьке здивоване чудо…
Кому я потрібен? Безрукий,худий інвалід,
Хіба що матусі, що вірить, надіється й любить…

А лікар говорить, що я не забуду війни,
Сашка і Максима, Дімона й веселого Толю…
Як важко до мене приходять на сповідь у сни
Мої побратими, загиблі в кривавому полі.

© Михайло Плосковітов


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


6 − чотири =