ЗАТИХНЕ


ЗАТИХНЕ

коли весна добирається з пункту А в пункт Б,
щоб вислухати всіх, хто пережив цю зиму,
я не сповідаюся, що відпустив тебе.
а тому прости мене.

навіть крихітні листочки проростають так,
ніби пам’ятають себе у славі та красі.
переповнена по вінця весна – пуста,
тисячу разів!

щоб на тисячу перший – і я усвідомив,
що намолену рану самотужки вигоїв.
це – як підібрати слово й принести додому,
а воно не дихає.

світ переповнений примарами речей,
які поступово канонізуються у віршах.
ти лишаєшся опіком, який не пече.
але Господу видніше.

Він собі думає: зроблю отак і отак.
саме так воно й виходить, і навіть краще.
я без тебе став хорошим… – я найкращим став!
от тільки – нащо?

щоб не втілився примус, в якому мушу
перейматися зіркою на небосхилі
чи північним вітром, що плутає пушту
і суахілі.

в цю пустелю літери набиваються піском,
перекочуються в долонях, не тримаються купи.
чи не краще бути паяцом – П’єро, Шико, –
щоб кривити губи.

і сміятися в лице – просто так, без причини:
безпричинних і вірші не вгамують весною.
кожен голос затихне,
кожне слово спочине –
зі мною.


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


один + 4 =