Зберігати серце в мільойнах електронних слів


Зберігати серце в мільойнах електронних слів
Беззвучних, безголосих,
І не просити нічого у взамін.
Торкатися словами ніжніше дотику пера
І кожна мить як вічність…
Вона щоночі подумки далеко,
Там де блакитні очі, далекі, але рідні.
І в тонкому мережеві цих мрій
Вона була готова залишитись навіки…
Якби він тільки відчував, якби він тільки міг почути
Той шепіт у ночі, і всі ті молитви,
Напевно, не повірив би, що можна так любити.
Безликі, сірі дні щоранку вертають у реальність,
Але ніхто не помічає як важко прокидатись
І бути лише тінню,
Коли твоя душа за сотні километрів, десятки міст
Й зачинених дверей…

A. Nezlamna


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


дев'ять − 5 =