ЖИТИ ДО ОСТАННЬОГО


ЖИТИ ДО ОСТАННЬОГО

Тепла куля залетіла прямо в серце
Що не так…кому я завинив?
Я не вірю, що воно тепер не б’ється…
Це неправда! Я ж за тридцять недожив…

Ну ж бо, стукай, що ти як маленьке.
Не дозволю зупинитися, не спи!
Ти подумало про батька і про неньку?
Ти забуло рідну хату і степи?!

Не холонь! Я мало бачив…мало дихав.
Я закоханий, вона цього не знає.
Не ламай цей романтично-ніжний вихор.
Хочу жити, я потрібен, я не зайвий!

Це неправильно, куди дивилась доля!
Де ті янголи! Почуйте, поможіть.
Задля миру я поклав на землю зброю!
Але серце кровоточить і болить…

Тільки марно, вже нема зв’язку із тілом.
Потихеньку віддаляється душа.
Синя зірка угорі замиготіла.
України син, її палке пташа.

©Ткач Ольга


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


+ 8 = десять