Життя безжально вносить корективи,


Життя безжально вносить корективи,
Пожвавлюючи швидкоплинний час,
Якби ж ми всі життя своє любили,
То і життя мабуть любило б нас.

За кроком крок , із дня у день ідемо…
Куди? Навіщо? Спішимо за чим?
Немає часу подивитись в небо,
Аби хоч інколи поммилуватись ним…

Душа…. Вона добром повинна жити,
Красою дихати і випромінювать тепло,
Як би ж то вміли ми життя своє любити,
Тоді й життя б до нас привітнішим було…

Всі справи відклади , важливі й невідкладні.
Подумай чим ти жив і зупинись на мить….
Не нам життя, а ми йому підвладні.
Не квапте час життя і так летить…

Автор: Юлия Смиян


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


5 − = два